Russia’s War: Weighing the Human Cost in Ukraine / Російська війна: оцінка людських втрат в Україні
--
By Gergely Hideg, with Callum Watson
The Russian Federation’s war of aggression against Ukraine has exacted a devastating toll on the Ukrainian civilian population. Mounting an adequate humanitarian response will hinge on properly quantifying its scale and nature — never an easy task in a war zone, and immeasurably harder amid the fog of disinformation.
The Small Arms Survey has experience of generating policy-relevant data on armed conflict, most notably with its Global Violent Deaths database. In December 2022 and January 2023, the Survey turned its attention to gathering solid data on the Russian invasion’s impact on the Ukrainian population. We commissioned Ipsos Ukraine to conduct a telephone survey and used an innovative ‘network scale-up method’, where respondents recounted their own experiences and those of siblings and cousins also living in Ukraine at the war’s outbreak. This method generated a uniquely reliable and complete picture of the war’s differential impacts on women and men. (See ‘Notes on the Study’ section for more details.)
In this blog, we lay out our initial findings around key issues, including the gendered effects of the invasion on civilians, whether it has influenced the availability of firearms, and its impact on pre-existing security concerns, such as violent crime.
Casualties of war: deaths, injuries, and disappearances
Predictably, neither Ukraine nor the Russian Federation has been disclosing its losses transparently. In addition, available estimates frequently use the ambiguous term ‘casualties’ without clarifying if it refers to deaths only, or also wounded, captured, and missing soldiers. The number of Ukrainian combat deaths¹ from our survey is higher than semi-official Ukrainian figures, which remained below 13,000 in November 2022. They are also higher than the 15,500–17,500 estimate in the leaked Pentagon documents, which also reported that Ukrainian attrition figures were of ‘low confidence’ due to ‘potential bias in UKR information sharing’. However, our survey’s results remain well within the range of some Western sources and are close to independent Ukrainian estimates.
We estimate that about 88,000 Ukrainians lost their lives during the first year of the conflict (87,400, 95% confidence interval (CI): 47,100–127,700). Three quarters of these fatalities were combatants (65,400, 95% CI: 35,100–94,700), while the rest were civilians (22,000, 95% CI: 12,000–33,000). Overall, 94% of Ukrainians killed were men, and about one in five civilian deaths (22%) were women (see Figure 1).
Figure 1 Estimated Ukrainian conflict deaths and injuries in 2022
Despite relatively high female participation in the Ukrainian Armed Forces and some documented and reported deaths of female Ukrainian combatants, our survey identified no such fatalities, suggesting that direct combat zone forces are almost exclusively men, while their female counterparts generally receive less deadly postings.
The survey-based estimate of civilian fatalities exceeds the number documented by the Office of the United Nations High Commissioner for Human Rights (OHCHR),² which also acknowledges a high likelihood of significant undercounting.
Our survey identified a higher proportion of male civilian deaths (78 per cent) than OHCHR (71 per cent). The results also indicated that men were more likely to be injured, killed, captured, or abducted: 89 per cent of abductees and 75 per cent of disappearances in the family networks were male.
We caution that our figures might underestimate civilian fatalities, especially among older civilian victims in Russian-occupied territories (for example Mariupol) who had no (surviving) siblings or cousins living in regions within the survey’s reach. We may assume, however, that this has little influence on the estimates of combatant deaths, since soldiers are drawn from across the whole country.
Counting the bodies
When it comes to Russian losses, the Ukrainian Armed Forces (UAF) publishes a figure in its daily report and Western military officials also give somewhat vague assessments that are typically more conservative than the UAF’s. Media outlets, such as Mediazona and Istories, keep track of identifiable Russian Federation-affiliated combatants killed in the war with the proviso that their figures likely represent a significant undercount. The Center for Strategic and International Studies (CSIS) has issued an estimate of about 60,000–70,000 Russian combat deaths, while a senior US general suggested that Ukraine’s total casualties were likely to be in the same range as those of the Russian Federation. For their part, the leaked Pentagon documents put Russian combat deaths at 35,500–43,000.
Although several sources speculate that Russian combat deaths may outnumber Ukrainian losses, combining the conservative CSIS estimate of Russian fatalities with the survey-based estimate of Ukrainian civilian and military losses puts the total deaths in the first year of the full-scale war above 150,000 (see medium estimate in Figure 2). This rate dwarfs most modern conflicts and ranks the first year of the war among the five deadliest ever, even when applying the lowest survey-based estimate of Ukrainian fatalities.
That said, this comparison is not completely balanced because estimates from other conflicts have been arrived at through different methodologies. A more suitable comparison — using the ACLED-sourced fatality count — puts the first year of the full-scale war in Ukraine in the top 20 of the most lethal conflict years since 2000 (see Figure 2).
Figure 2 Deadliest years of conflict since 2000 (selected countries)³
Abuse of civilians: who’s doing what to whom?
Our findings suggest that abuses by armed actors against civilians (such as harassing or humiliating the population or terrorizing them with threats and/or violence) also targeted men (ten per cent) more than women (five per cent), except when it comes to demanding or accepting sexual favours from the civilian population, where women were more at risk.
Seven per cent of respondents assessed that abusers in their local area targeted civilians of their own sex (women were asked if women were subjected to abuse by combatants, while men were asked about abuse against men). Among these, the majority (61 per cent) identified Russian Federation-affiliated armed personnel as the perpetrators, which tallies with widely documented alleged international humanitarian law violations by Russian forces. Ten per cent attributed similar practices to combatants affiliated with Ukraine, while 29 per cent didn’t know or declined to identify the perpetrators in their vicinity.
Russian forces reportedly engaged in abusive behaviour against civilian women more than men. Seventy per cent of women who were aware of abuses against women in their area blamed Russian Federation-affiliated troops, while 55 per cent of men said civilian men had been abused by Russian forces.
Abusive behaviour by Ukraine-affiliated combatants was less commonly identified. It mostly entailed harassing, assaulting or threatening civilians, and seemed exclusively to involve territorial defence force personnel or other UAF-affiliated troops. Survey respondents didn’t name any regular service personnel of the Ukrainian Armed Forces as abusers, nor did they claim any UAF-affiliated personnel had sexually abused civilians. Corresponding to some reports about misconduct by Ukrainian security and military personnel, reported abusive behaviour by Ukraine-affiliated forces was more focused on the male population. Fourteen per cent of men aware of abuse of other men said UAF-affiliated troops were involved, while in the case of women, only four per cent held Ukrainian forces accountable.
Lives in turmoil – the wider impacts of the Russian invasion
Table 1 Effects on livelihoods
Fewer than 20 per cent of Ukrainians have not been impacted by displacement or the other consequences of the war listed above.
Following the guns to the front line and back
Despite widespread concerns and disinformation about the risks of diversion of Western lethal aid, our results suggest Ukrainian households are less armed now than before the war. In fact, not only is there no observable proliferation of firearms among Ukraine’s civilians, but the opposite is true. The general mobilization has almost certainly seen some combatants to take privately held firearms to the front lines, so it is likely some will bring them home again.
Figure 3 Percentage of households with a weapon kept at home
While the ‘conventional’ crime victimization rate of the population (not including Russian activity) is unchanged since 2019, the proportion of crime victims reporting the involvement of a firearm has fallen from 14 to six per cent, and civilians report that it’s now much harder to acquire them.
In addition, while armed conflict in the previously occupied regions of the Donbas hampered the state’s ability to provide fundamental services, including those related to security, public confidence in law enforcement in government-controlled territories of Ukraine has increased since the declaration of martial law in March 2022, which extended police powers.
Figure 4 Perceptions of crime and security institutions
Conclusion
The Small Arms Survey research provides valuable new insights into the civilian experience of the Russian Federation’s war of aggression in Ukraine, and how that experience varies by gender. Predictably, most people killed or injured in the conflict are men, although women have reported high levels of intimidation by Russian forces in civilian areas.
While the war has not triggered a rise in armed crime, current and future support for Ukraine should seek to mitigate the potential dangers of ex-combatants bringing weapons home. It should also consider historical trends, where armed conflicts have resulted in large numbers of indirect deaths and have cumulative, lifelong repercussions on the population even after the hostilities end.
Finally, while this research confirms that women and men experience this conflict differently, further investigation is needed to better understand gender differences in contributing to the war effort, and how the conflict affects women, men, girls, and boys differently — something that might change over time, including once the fighting stops.
Notes on the study
Ipsos Ukraine surveyed 2,000 Ukrainian adults in December 2022 and January 2023. To augment the sample size for estimating low-incidence phenomena like injuries, fatalities, etc., the survey used the network scale-up (NSUM) method accounting for the experiences of respondents’ networks of siblings and cousins who lived in Ukraine at the time of the full-scale invasion. Amplifying the sample size allowed for more accurate estimates by more than tripling the number of contributors (6,268 individuals—2,994 men and 3,274 women—were identified in the respondents’ sibling/cousin networks). It is probable that this group mostly comprised adults, since they are of the same generation as the respondents. Hence NSUM results are projections of the approximate adult population of Ukraine.
While these estimates bring us closer to understanding the war’s devastating effects on the Ukrainian people, we acknowledge a risk of bias, the most significant being: (1) credibility of reporting (truthfulness of responses); (2) some respondents may not know the fates of their siblings and cousins, and (3) possible survival bias. Even if the NSUM approach was used to overcome these issues, some casualties may have no siblings or cousins left alive or in the country to report on their victimization.
The survey rigorously captured the separate experiences of men and women allowing for a detailed gendered analysis. All individuals surveyed identified as men or women when asked about gender identity.
The survey did not directly cover territories under Russian occupation at the time of the data collection, including Crimea, part of the Donetsk, Luhansk, Zaporizhzhia, and Kherson regions, excluding nearly 20 per cent of the population. The sample also had blind spots in areas affected by temporary but widespread power and mobile phone outages during the research period, the extent of which is indeterminable.
The survey was conducted within the framework of the Gender and Small Arms Project, which is co-financed by Germany and Switzerland. The findings expressed in this blog are those of the research authors and do not necessarily reflect the views of the German or Swiss governments.
[1] ^ In the survey, a ‘combat death’ is defined as a person killed by the enemy as a combatant, as reported by the survey respondent. A ‘conflict death’ includes combat deaths as well as people killed by the enemy as a civilian, as reported by survey respondents.
[2] ^ The OHCHR definition includes deaths due to a weapon of war, including bombs, firearms, landmines, and explosive remnants of war.
[3] ^ This table does not include figures for the Tigray War, which may be one of the deadliest since 2000.
[4] ^ Schroeder, Matt, Nicolas Florquin, Gergely Hideg, and Olena Shumska. 2019. ‘Small Arms Trafficking: Perceptions of Security and Radicalization in Ukraine: Assessment for the Ukrainian Ministry for Temporarily Occupied Territories and Internally Displaced Persons.’ Background paper. Geneva: Small Arms Survey. This study includes research contributions and data analysis by the Donetsk Law Institute and the Centre for Social Indicators, a non-profit organization affiliated with the Kyiv International Institute of Sociology.
Gergely Hideg is a Survey specialist at the Small Arms Survey, and Callum Watson is Gender Coordinator at the Small Arms Survey.
This blog post was produced within the framework of the Gender and Small Arms Project, which is co-financed by Germany and Switzerland.
Blog posts are intended as a way for various Small Arms Survey collaborators and researchers to discuss small arms- and armed violence-related issues, and do not necessarily reflect the views of either the Small Arms Survey or its donors.
Російська війна: оцінка людських втрат в Україні
Автори: Гергелі Хідег і Каллум Ватсон
Війна Російської Федерації проти України принесла руйнівні наслідки для цивільного населення України. Адекватна гуманітарна відповідь залежить від правильної оцінки кількості і природи втрат, що постає нелегким завданням у зоні воєнних дій й ускладнюється поширенням дезінформації.
Small Arms Survey має досвід генерування політично-значущих даних щодо збройних конфліктів, зокрема за допомогою своєї бази даних про Глобальну кількість насильницьких смертей (Global Violent Deaths database). У грудні 2022 року і в січні 2023 року Small Arms Survey зосередився на зборі достовірної інформації щодо наслідків вторгнення Росії для населення України. Ми уповноважили «ІПСОС Україна» (Ipsos Ukraine) провести телефонне опитування та користувалися інноваційною методикою формування вибірки на основі мережі родинних зв’язків (‘network scale-up method’), згідно з якою респонденти розповідали про власний досвід, а також досвід їхніх рідних і двоюрідних братів і сестер, які також проживали на території України під час війни. Ця методика дозволила створити унікально достовірну та повну картину різного впливу війни на жінок і чоловіків. (Див. Примітки до дослідження для детальнішої інформації)
У цьому блозі ми висвітлюємо наші початкові висновки за ключовими питаннями, у тому числі щодо гендерних наслідків вторгнення для цивільного населення, впливу вторгнення на доступність вогнепальної зброї та на вже існуючі проблеми безпеки, як-то насильницькі злочини.
Загальні втрати у війні: смерті, поранення, зникнення
Очікувано, що ані Україна, ані Російська Федерація відкрито не розкривають свої втрати у війні. Крім того, наявні у відкритому доступі оцінки часто використовують неоднозначний термін «втрати» без уточнення, чи вони стосуються тільки смертей, чи також йдеться про поранених, полонений і зниклих безвісти. Наше дослідження свідчить, що кількість бойових смертей України¹ є вищою за напівофіційні дані української сторони, які залишалися меншими за 13 000 станом на листопад 2022 року. Отримані цифри також перевищують 15 500–17 500 смертей, зазначених в оприлюднених документах Пентагону, де зокрема повідомляється, що військові втрати особового складу української сторони мають ‘низький рівень достовірності’ через ‘потенційну похибку в інформаційних повідомленнях України’. Однак, результати нашого дослідження співпадають з оцінками низки західних джерел і близькі до незалежних оцінок з української сторони.
За нашими оцінками, близько 88 000 українців загинули протягом першого року збройного конфлікту (87 400 осіб, 95% довірчий інтервал (ДІ): 47 100–127 700). Три чверті таких втрат становлять військовослужбовці (65 400 осіб, 95% ДІ: 35 100–94 700), тоді як решта загиблих є цивільними особами (22 000 осіб, 95% ДІ: 12 000–33 000). Загалом, 94% загиблих українців — чоловіки, жінки становлять близько однієї п’ятої смертей серед цивільних осіб (22%) (див. Діаграму 1).
Діаграма 1 Оцінка кількості загиблих та поранених в Україні під час конфлікту в 2022
Незважаючи на відносно велику кількість жінок у Збройних Силах України, а також задокументовані і зареєстровані смерті серед українських жінок-військовослужбовців, наше дослідження не ідентифікувало таких випадків. Це дозволяє зробити припущення, що безпосередньо в зоні бойових дій перебувають виключно чоловіки, а їхні колеги-жінки обіймають посади з нижчим рівнем смертельного ризику.
Оцінка кількості смертей серед цивільного населення, отримана під час дослідження, перевищує дані, задокументовані Управлінням Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ/ OHCHR),² яке також визнає ймовірність суттєвого заниження даних.
Наше опитування виявило вищу частку загиблих серед цивільних чоловіків (78%), ніж УВКПЛ/OHCHR (71%). Результати також свідчать, що чоловіки частіше можуть отримати поранення, бути вбитими, взятими в полон, або викраденими: 89% викрадених і 75% зниклих безвісти серед родичів респондентів є чоловіками.
Ми застерігаємо, що наші дані можуть недооцінювати втрати серед цивільних осіб, особливо серед людей похилого віку, які залишилися на окупованих Росією територіях (наприклад, у Маріуполі), або які не мають рідних чи двоюрідних братів чи сестер, які вижили і проживають у регіонах, охоплених дослідженням. Проте, ми можемо припустити, що ці фактори мають незначний вплив на загальну оцінку кількості смертей серед військових, оскільки військовослужбовці були мобілізовані з усіх регіонів країни.
Підрахунок загиблих
Інформація про втрати російської сторони публікується Збройними Силами України (ЗСУ) в щоденних звітах. Представники західних військових відомств надають дещо розмиті та більш стримані оцінки цих втрат, ніж оцінки ЗСУ. Засоби масової інформації на кшталт Mедіазона (Меdiazona) і Istories відслідковують кількість загиблих військових Російської Федерації та підпорядкованих їй учасників бойових дій, припускаючи, що зазначені дані суттєво занижені. Центр стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS) опублікував цифру в 60 000–70 000 смертей російських військових, при цьому старший генерал США припустив, що сукупна кількість втрат України у війні є на тому ж рівні, що і втрати Російської Федерації. Зауважимо, що оприлюднені документи Пентагону оцінюють кількість втрат військових Росії у 35 500–43 000 осіб.
Хоча низка джерел спекулюють на тому, що кількість загиблих серед російських військових може перевищувати втрати з української сторони, поєднання консервативної оцінки CSIS щодо кількості російських втрат з оцінкою, що базується на дослідженні українських цивільних і військових втрат, визначає загальну кількість смертей за перший рік повномасштабної війни у більш, ніж 150 000 осіб (див. Середню оцінку кількості смертей на Діаграмі 2). Це найвищий показник серед сучасних збройних конфліктів, а отже перший рік війни в Україні входить до п’ятірки найбільш смертоносних конфліктів за всю історію, навіть якщо взяти до уваги найнижчі оцінки кількості людських втрат з української сторони.
Проте це порівняння не є повністю збалансованим, оскільки оцінки кількості втрат в інших збройних конфліктах були проведенні з використанням інших методик. Найбільш дотичним є порівняння з підрахунками втрат від Проєкту даних про місце та події збройних конфліктів (ACLED), який відносить перший рік повномасштабної війни в Україні до першої двадцятки (20) найбільш смертоносних конфліктів після 2000 року (див. Діаграму 2).
Діаграма 2 Найсмертельніші роки конфліктів після 2000 року (вибірка країн)³
Жорстоке поводження з мирним населенням: хто, що та з ким?
Результати нашого дослідження свідчать, що жорстоке поводження військових з цивільним населенням (як-то: переслідування, приниження, залякування погрозами і/або насильство) було спрямовано на чоловіків (10%) частіше, ніж на жінок (5%), за винятком випадків вимоги або отримання сексуальних послуг від цивільного населення, за яких жінки перебувають у вищій зоні ризику.
7% респондентів зазначили, що кривдники у їхній місцевості чинили протиправні дії проти цивільних осіб тієї самої статі, що й вони (жінок запитували, чи здійснювали військові насильство проти жінок, а чоловіків запитували про насильство над чоловіками. Більшість цих респондентів (61%) ідентифікували насильницькі дії з боку військових збройних сил Російської Федерації або підпорядкованих їм учасників бойових дій, що співпадає з широко задокументованими випадками порушення міжнародного гуманітарного права, які ймовірно були вчинені збройними силами Росії. 10% респондентів приписали подібну практику учасникам бойових дій, підпорядкованим Україні, тоді як 29% опитаних не знали або відмовилися ідентифікувати приналежність кривдників у їхній місцевості.
Повідомляється, що російські військові частіше жорстоко поводилися з цивільними жінками, ніж із чоловіками. 70% жінок, які повідомили про насильницькі дії, вчинені щодо жінок у їхній місцевості, звинуватили військових, пов’язаних із Російською Федерацією, а 55% чоловіків зазначили, що російські сили чинили насильство щодо цивільних чоловіків.
Менш поширеними є встановлені випадки жорстокої поведінки з боку військових, підпорядкованих Україні. Здебільшого мова йшла про переслідування, насильницькі дії або погрози цивільному населенню, і це переважно стосувалося сил територіальної оборони або інших підрозділів, підпорядкованих ЗСУ. Респонденти не звинуватили жодного кадрового військовослужбовця регулярних військ ЗСУ у насильницьких діях, зокрема щодо вчинення сексуального насильства по відношенню до цивільного населення. Відповідно до деяких повідомлень про неналежну поведінку сил безпеки і збройних сил України, насильницькі дії з боку осіб, які належать до підпорядкованих Україні сил, переважно були спрямовані на чоловіків. 14% чоловіків, яким відомо про жорстоке поводження з іншими чоловіками, заявили про причетність до цього підпорядкованих Україні сил, тоді як тільки 4% жінок вказали на відповідальність українських сил.
Життя в хаосі — широкомасштабний вплив вторгнення Росії
Таблиця 1 Вплив на життя
Менше 20% українців не зазнало впливу у наслідок вимушеного переселення або інших вказаних вище наслідків війни.
Відстеження зброї на лінії фронту і в тилу
Незважаючи на широке занепокоєння і дезінформацію щодо ризиків відвернення наданої Заходом летальної допомоги, результати нашого дослідження вказують, що наразі українські домогосподарства менше озброєні, ніж до війни. Фактично немає ознак широкого розповсюдження вогнепальної зброї серед цивільного населення України, навіть навпаки — загальна мобілізація, можливо, призвела до того, що деякі військові забрали особисту вогнепальну зброю на лінію фронту, тож, ймовірно, вони і повернуться додому зі зброєю.
Діаграма 3 Відсоток домогосподарств, які мають зброю вдома⁴
У той час, як рівень віктимізації населення унаслідок «звичайних» злочинів (без урахування дій, пов’язаних із російською агресією) не змінився з 2019 року, кількість жертв злочинів, вчинених за допомогою вогнепальної зброї, зменшилась з 14% до 6%, а цивільні особи повідомляють, що наразі вогнепальну зброю набагато важче придбати.
Окрім того, хоча збройний конфлікт на попередньо окупованих територіях Донбасу ускладнив надання державою фундаментальних послуг, зокрема послуг у сфері безпеки, довіра населення до правоохоронних органів на територіях, які контролюються урядом України, зросла від початку введення воєнного стану у березні 2022, який розширив повноваження правоохоронних органів.
Діаграма 4 Сприйняття злочинності та органів безпеки
Висновки
Дослідження Small Arms Survey надає нову цінну інформацію про досвід цивільного населення України в контексті воєнного вторгнення Російської Федерації, а також підкреслює гендерні відмінності цього досвіду. Очікувано, що чоловіки становлять більшість осіб, які загинули або були поранені під час воєнного конфлікту, тоді як жінки повідомляють про високий рівень залякування цивільного населення з боку російських сил.
Хоча війна не призвела до збільшення злочинів, вчинених з використанням зброї, підтримка України сьогодні й у майбутньому повинна спрямовуватися на зменшення потенційної небезпеки, пов’язаною з поверненням військових зі зброєю додому. Потрібно також брати до уваги історичні тенденції, за яких збройні конфлікти призводять до великої кількості непрямих смертей і мають сукупний вплив і наслідки на життя населення, навіть після припинення бойових дій.
Це дослідження зрештою підтверджує, що досвід воєнного конфлікту у жінок і чоловіків відрізняється, тому подальше його вивчення потрібне для кращого розуміння гендерної відмінності щодо участі у війні, а також того, як конфлікт по-різному впливає на жінок, чоловіків, дівчат і хлопців, причому це може змінюватися з часом, у тому числі після завершення бойових дій.
Примітки до дослідження
Компанія «ІПСОС Україна» (Ipsos Ukraine) провела опитування 2 000 дорослих українців у грудні 2022 року і січні 2023 року. Для збільшення розміру вибірки і оцінки нижчого рівня впливу феномену травмування і людських втрат та ін., у дослідженні використовувалася методика мережі родинних зв’язків (network scale-up (NSUM) method), яка дозволила врахувати досвіду осіб, які належать до мережі рідних і двоюрідних братів і сестер респондентів, які проживали в Україні під час повномасштабного вторгнення. Це дозволило збільшити майже втричі вибірку числа опитуваних осіб для більш точної оцінки (6,268 осіб: 2,994 чоловіків і 3,274 жінок були ідентифіковані як особи, які належать до кола рідних/двоюрідних братів чи сестер опитуваних осіб). Ймовірно, ця вікова група представляє виключно доросле населення, оскільки належить до вікової категорії респондентів. Відповідно, результати вибірки за мережею родинних зв’язків (NSUM) є проєкцією приблизної кількості дорослого населення України.
Хоча ці оцінки наближають нас до кращого розуміння руйнівних наслідків воєнного вторгнення для населення України, ми визнаємо, що існує ризик похибок, найвірогідніші з яких можуть відноситися до: (1) достовірності повідомлених даних (правдивість відповідей); (2) деякі респонденти можуть не знати про долю своїх рідних і двоюрідних братів-сестер, і (3) можлива похибка щодо виживання осіб. Хоча методика вибірки через мережу родинних зв’язків (NSUM) була використана для того, щоб обмежити вірогідність похибок, деякі з осіб могли не мати рідних чи двоюрідних братів чи сестер, які залишилися живими або перебувають у країні, для надання свідчень про них як жертв вчиненого насильства.
Під час дослідження ретельно фіксувався різний досвід чоловіків і жінок з метою детального гендерного аналізу. Усі особи, які брали участь у дослідженні, ідентифікували себе як чоловіки або жінки у відповідь на запитання про їхню гендерну приналежність.
Дослідження не охоплювало території, які знаходилися під російською окупацією на момент збору даних, а саме території Криму, частину Донецької, Луганської, Запорізької і Херсонської областей, що виключає близько 20 відсотків населення. Вибірка також мала сліпі зони в регіонах через відключення електроенергії і відсутність мобільного зв’язку протягом періоду проведення дослідження, розмір яких важко визначити.
Дослідження проводилося у межах проєкту «Гендер і стрілецька зброя» (Gender and Small Arms Project), який спільно фінансується Німеччиною і Швейцарією. Результати, опубліковані в цьому блозі, відображають позицію авторів дослідження і можуть не співпадати з державною позицією Німеччини і Швейцарії.
Гергелі Хідег, фахівець із опитування Small Arms Survey, і Каллум Ватсон, гендерний координатор Small Arms Survey.
Цей блог публікується у межах Проєкту «Гендер та стрілецька зброя», який фінансується Німеччиною і Швейцарією.
Публікації у блозі мають на меті надати можливість науковцям і дослідникам у співпраці зі Small Arms Survey обговорити тематику, пов’язану зі стрілецькою зброєю та збройним насильством. Ці публікації необов’язково відображають позицію Small Arms Survey або її донорів.
[1] ^ У дослідженні «бойова смерть» зазначається як смерть людини, вбитої ворогом під час виконання бойового завдання, як повідомляють респонденти дослідження. «Смерть у зоні бойових дій» включає бойові смерті , а також смерті цивільних осіб, убитих ворогом, як повідомляють респонденти дослідження.
[2] ^ Згідно з УВКПЛ/OHCHR, це визначення терміну відноситься до смертей від зброї війни, включаючи бомби, вогнепальну зброю, піхотні міти і вибухонебезпечні залишки війни.
[3] ^ Ця таблиця не містить дані щодо війни в Тиграї (Ефіопія), яка може бути одним із найбільш смертоносних конфліктів після 2000 року.
[4] ^ Schroeder, Matt, Nicolas Florquin, Gergely Hideg, and Olena Shumska. 2019. ‘Small Arms Trafficking: Perceptions of Security and Radicalization in Ukraine: Assessment for the Ukrainian Ministry for Temporarily Occupied Territories and Internally Displaced Persons.’ Background paper. Geneva: Small Arms Survey. Це дослідження містить дослідження йі аналіз даних від Донецького Юридичного Інституту МВС України і Центру «Соціальні Індикатори», неурядової організації, яка належить до Київського міжнародного інституту соціології.
